Українська топова велогонщиця – про бажання перемагати та тільки йти вперед!
Протягом останніх 15-ти років українська професійна велогонщиця Любов Басова (Шуліка) виступає на міжнародному рівні.
Тренується, перемагає, радіє, виборює, мріє, не зупиняється на досягнутому, прагне більшого…Дворазова учасниця Олімпійських Ігор, володарка Кубків світу, багаторазова призерка чемпіонатів світу; в її активі 5 медалей чемпіонки Європи серед юніорів.
Відразу після отримання бронзової медалі в найулюбленішій дисципліні кейрін V етапу Кубку світу в Мінську Любов Басова поділилась своїми думками та планами в ексклюзивному інтерв’ю для Федерації велосипедного спорту України:
- Любове, чи задоволені Ви своїми заїздами сьогодні на етапі Кубку світу у Мінську? Та який Ваш найулюбленіший трек у світі?
- Своїми заїздами я задоволена, єдине, в фінальному заїзді мене двічі підкинула корейка, а це порушення. По закінченню я доповіла суддям, так як даний випадок впливає на швидкість та збиває взагалі, тобто потрібно заново включатись, а це трата часу, для треку секунди та мінісекунди відіграють дуже важливу роль. Якби не перешкоди, я би приїхала, як мінімум, другою сьогодні. Але це спорт, знаєте, просто, дійно, прикро, що коли українські спортсмени роблять найменші порушення, то відразу дають попередження, а якщо порушення представників з інших країн то ставлення інше відповідно.
А щодо найулюбленішого мого треку, то це, нещодавно мною випробуваний трек в Чилі та трек в Апелдорні. А ось їзда на полотні в Мінську мені далася дещо важче, ніж в Чилі.
- Ваша головна суперниця сьогодні на треку?
- Це бельгійка, яка теж дуже добре їздить кейрін та Олімпійська чемпіонка Еліс Лігтлі.
- Любо, як Ви реагуєте на свої перемоги та поразки? Які відчуття переповнюють Вас в цей час?
- (посміхається) я дуже рада, коли перемагаю. Насамперед, хочеться порадувати себе, свою сім’ю, свого тренера та свою країну, довести, що не дарма працюю. А коли програю, аналізую, які помилки були допущені, відразу починаю працювати краще. Чесно кажучи, моя душа та совість чиста, бо тренуюсь та викладаюсь на всі сто відсотків завжди.
- Підтримка сім’ї відіграє важливу роль у Вашій спортивній кар’єрі?
- Так, звичайно, є тренер і є чоловік. Тренер все таки на треку, його хвилювання передаються й на мене. А мені потрібно виходити на старт із спокійною і впевненою головою. Телефонні звінки чоловіка мене завжди заспокоюють та додають впевненості. Бо коли ти на старті хвилюєшся і думаєш, що все це мій останній старт, то ніколи й нічого не вийде, а якщо навпаки свіжа голова й думки – перемога не за горами! Звісно, відчувається й підтримка тренера, адже він поруч на треку, та й мій успіх взагалі – це стовідсоткова праця тренера.
- Розкажіть з чим пов’язаний Ваш переїзд до Одеси?
- Це пов’язано з тим, що в моєму місті триває війна, я фізично не можу знаходитись там. Звичайно, я би могла перебратися до Росії, як зробили безліч моїх друзів та знайомих, але я вирішила не покидати свою країну, тренуватись та виступати за Україну, патріотично досягати успіхів на своїй рідній землі, тому і переїхали сім’єю до Одеси. Морське повітря добре впливає на мою маленьку донечку, та і сама Одеса мені, чесно кажучи, до душі. (посміхається)
- Поділіться своїми планами на майбутнє. Які цілі ставите на Токіо?
- Відразу вирушаємо до Туреччини для підготовки до чемпіонату світу, який відбудеться в Апелдорні, потім до України на пару днів, далі – до Польщі на підготовчий збір, а потім до Нідерландів. Цілі на Токіо – максимальні!
- Ваші поради молодому підростаючому поколінню.
- Найголовніше – це бажання, ніколи не потрібно опускати руки, тільки йти вперед, бо як тільки ти дав слабинку, то далі й нічого не вийде. Ви не уявлаєте, наскільки важливим є роль бажання, тому що сили можуть бути, та без бажання не буде нічого.
- Щиро дякую, Любо, за розмову! Нехай щастить завжди та дух переможниці не покидає ніколи!
Розмову вела: Тетяна Дзядевич